Історичні архіви зберігають для нащадків цікаву інформацію, яка постійно піднімається на гора і розповідає про важливі процеси та події, що відбувалися тут кілька століть тому. Випадково натрапив на відомості про існування у Крилосі духовної семінарії, яку джерело називає Галицькою.
Ця Галицька семінарія дієцезіальна, заснована майже рівночасно з Львівською в 1779 році. Вона проіснували тільки шість років тобто до кінця 1785 р. і тому пішла скоро в забуття. Чи була вона в Крилосі, чи в Галичі, не знаємо, бо названо її Галицькою, а інколи, дуже рідко, Крилоською («Haliciense Kryloszense Seminarium»). Як твердить джерело, вона була «уладжена на зразок перемиської, себто в той спосіб, що питомці її не жили разом, але по станціях, а сходили ся тільки на науку. Науковий план у ній не відбігав далеко від плану Львівської семінарії. Натякає на се згадана «Inforrnacya о Seminarium Lwowskim, z ktorеу można wżor brać, аг 1уbу jеsżсźе со у przydać do Seminarium Halickiego».
В 1784 p. Йосиф II ліквідував Галицьку семінарію, але існувала вона ще до кінця 1785 р., щоби могли покінчити студії всі її спудеї. Таким чином Львівська дієцезальна семінарія залишилась після ліквідації Галицької семінарії немов генеральною для всіх галичан у львівській дієцезії.
Підготовні студії питомців Галицької семінарії, як у Львівській, не були низькі. На 96 чоловік, котрих удалось зафіксувати, філософію укінчило 6, риторику 22, поетику 20, синтаксу 22, граматику 1, інфіму 2. Лиш 23 було таких, що не ходили до гімназії.
Пощастило нам знайти двох професорів тої семінарії, а саме – Остапа Липницького і Василя Могильницького. Якщо б був доступний архів митрополичої капітули, може й вдалось би вислідити всіх професорів того недовговічного закладу. А поки що подаємо короткі відомості про двох професорів.
Остап Липницький був сином крилошанина і бережанського офіціала Осипа Липницького. Відбувши гімназійну науку, закінчив філософські і богословські студії в папській колегії Театинів у Львові «з відзначаючим успіхом». Опісля був півтора року професором догматичного та морального богослов’я в Галицькій дієцезальній cемsнарії («in Seminario Haliciensi. .. Professorem Publicum ordinarium S. S. Theologiae Dogmaticae et Moralis egit»). Визначався тоді знанням і правістю звичаїв. Свячення прийняв 4 серпня 1782 року. Коли ще вчився у Театинів, виробив йому його стрий Андрій Липницький, крилошанин, бережанський офіціал і парох Зарваниці у Льва Шептицького і у власника Зарваниці Сплавського коадюторію собі з правом наслідства. Висвятившись, обняв Остап Липницький коадюторію, інстальований на неї 12 серпня 1782 року.
Дещо вдалося знайти і про його стрия. За версією А. Мельника, парохом Зарваниці був призначений отець крилошанин Андрій Липницький, який виконував функції бережанського офіціала. Щоправда відомо, що 24 серпня 1757 р. відбувалася справа між парохом Зарваниці о. Петром Літинським (правив у 1758 р., а до 1773 р. виконував обов’язки писаря бережанської консисторії) та властиво о. Андрієм Липницьким. Вже у травні 1765 р. парохом храму Пресвятої Тройці в Зарваниці згадується знову о. Андрій Липницький, який отримував для храму цінну леґацію від нурського чашника Томи Жураковського. Коли Андрій Липницький помер 13 падолиста 1792 р., став його племінник Остап парохом Зарваниці.
Василь Могильницький, син Стефана, пароха в Комарові, народився у 1746 році. Закінчив гімназію та філософію у Станиславові. Десять років сповняв знаменито обов’язки консисторського секретаря в галицькій консисторії. В семінарії у Львові працював не цілий рік, відзначався добрим знанням церковної мови. «Щодо поведінки: всі чесноти і корисні таланти в собі виявляв». Висвячений 31. 10. 1781 р., обняв посаду сотрудника при галицькій катедрі, основану єпископом Петром Білянським. Невдовзі став парохом у Крилосї і був галицьким деканом.
Як було сказано вище у Галицькій духовній семінарії у Крилосі навчалося майже сто семінаристів. Вони представляли усю Галичину, серед них було багато синів священників, дяків, солтисів та представників інших професій і навіть колишніх кріпаків, котрі були звільнені і поступили до цього навчального закладу. Кілька студентів були із галицьких околиць, а один навіть із самого міста Галича. Короткий список цих учнів подаємо нижче, може когось зацікавить дана інформація.
Боберський Осип, син Василя, пароха в Добровлянах станиславівського деканату, 1756 р. н., закінчив синтаксу, був у семінарії півтора року, висвячений 14. 11. 1781 р., став сотрудником у свого батька, а по його смерти парохом.
Бачинськнй Захар, син Василя, пароха в Желиборах, 1757 р.н., закінчив поетику, в семінарії був 50 тижнів; висвячений 20.03. 1782 р., став сотрудником у Якова Горбачевеького, свого тестя в Яблонові, а по його резигнації парохом.
Венгринович Іван, син Івана, пароха в Німшині бурштинського деканату, галицької діецезії, 1757 .н., закінчив синтаксу, в семинарії був 60 тижнів; висвячений 05.01 1782 р., став сотрудником у батька, а по його смерти парохом.
Данилович Іван, син Василя, пароха в Курипові, 1750 р.н., закінчив ритирику, в семінарії був півтора року, висвячений 11. 01. 1786 р., став парохом у Довгім тисменецького деканату, галицької дієцезіїі.
Ільницький Іван, син Михайла, пароха в Тумирі, 1759 р.н. закінчив 2 роки філософії в Бучачі і вчився там приватно морального й пастирського богослов’я. В Галицькій семінарії вчився практично морального богослов’я й інших предметів 20 тижнів, висвячений 28.03.1782 р., став парохом у Тумирі по смерти батька.
Кердякевич Андрій, син Івана, дяка з Межигорець, 1751 р.н., закінчив синтаксу, був у семінарії півтора року, висвячений 10.07.1782 р., став парохом у Майдані галицького деканату.
Кучинський Михайло, син Яреми, пароха в Юнашкові, до гімназії не ходив, в Галицькій семінарії був 60 тижнів, а у львівській півтора року, висвячений 06.10. 1782 р., став парохом у Юнашкові бурштинського деканату, галицької дієцезії.
Надольський Федір, син Федора, дяка зі Скоморох, 1754 р.н., до гімназії не ходив, у Галицькій семінарії був 1 рік, а у львівській півтора року, висвячений 06.10.1782 р., став парохом у Серниках бурштинського деканату, галицької дієцезії.
Тарнавський Михайло, син Якова, міщанина в Галичі, І756 р.н. , закінчив риторику, був у семінарії 62 тижні. Поведінка його була примірна, висвячений 14.11.1781 р., став парохом у Гнильчу завалівського деканату.
Целевич Станислав, син Івана, пароха в Різдвянім, 1760 р.н., до гімназії не ходив, був у семінарії І рік, висвячений 23.03.1785 р., став парохом у Бабчу богородчанського деканату, галицької дієцезії.
Іван ДРАБЧУК